Роботи з колекції родини Гриньових

Сергій Ануфрієв, Анатолій Базилевич, Валер Бондар, Григорій Бондаренко, Матвій Вайсберг, Сергій Васильківський, Станіслав Волязловський, Микола Гнатченко, Володимир Григоров, Михайло Дерегус, Євген Єгоров, Віктор Ігуменцев, Георгій Казаков, Юрій Коваленко, Дмитро Коломойцев, Адольф Константинопольський, Борис Косарев, Владислав Краснощок, Микола Кривенко, Анатолій Криволап, Дарія Кузьмич, Леопольд Левицький, Володимир Макаренко, Олег Мальований, Василь Мироненко, Ярослава Музика, Ніна Мурашкіна, Георгій Нарбут, Альберт Недосєко, Никанор Онацький, Іван Остафійчук, Оксана Павленко, Дмитро Парута, Михайло Попов, Борис Портной, Марія Примаченко, Роман Пятковка, Євген Світличний, Юрій Сиротенко, Оксана Солоп, Олексій Татаров, Григорій Томенко, Микола Трох, Мойсей Фрадкін, Олег Харч

Кураторка: Марина Конєва

Зберігання, реставрація — це одна частина нашої турботи, а друга, найістотніша, полягає в нашому прагненні дати цим творам контекст, оточення; сім’ю, якщо хочете.

Борис Гриньов

Проєкт складається з творів українських митців ХІХ–ХХІ століть, зібраних родиною приватних колекціонерів Тетяною і Борисом Гриньовими — полтавцями, які вже багато років живуть у Харкові, але не переривають зв’язків із рідним містом і його культурними осередками.

Після початку широкомасштабної війни зусиллями команди, що опікується колекцією, з-під обстрілів російською авіацією та артилерією вдалось  вивезти з Харкова близько 2000 творів. З цих врятованих робіт і складається нова виставка в Полтавському художньому музеї.

Жахливі події сьогодення спонукають наше суспільство усвідомлювати й переосмислювати свій історичний та культурний досвід. Тож проєкт «Родова пам'ять» — одна з багатьох розмов про українську культурну ідентичність, про її складові, про символи, якими вона оперує.

Цей проєкт — візуальна мозаїка, сформована з творів українських митців різних поколінь, тут знайшли віддзеркалення історичні події, визначні постаті, символи та образи, що формують національний код. Унікальний індивідуальний досвід в експозиції переплітається із загальнодержавними ідеями. Виставка сповнена своєрідними флешбеками, згадками про минуле, яке формує наше майбутнє. Побутові сцени поєднуються з узагальненими символами, ніби прабабуся, згадуючи свою молодість, передає онукам сакральні родинні традиції. 

Наївне мистецтво, модерністські експерименти, концептуальні послання…Змінюються стилі та епохи, з'являються нові техніки, формуються нові виклики, але певні естетичні конструкції незмінні. Саме тим кільцям, що з’єднуються в ланцюг, присвячена експозиція, тому спільному, що не завжди проговорюється, але те, що неодмінно вхоплює пильне глядацьке око.